Інтертекстуальність як маркер постмодерністського художнього дискурсу в контексті лінгвосеміотичних дослідженьud(Intertextuality as a marker of postmodern literary discourse in the context of linguo-semiotic studies)

摘要

У статті розглянуто інтертекстуальність постмодерністського художнього дискурсу в контексті лінгвосеміотичних досліджень. Узагальнено й систематизовано різні наукові підходи до визначення інтертекстуальностіudяк текстової категорії, що займає одне з центральних місць серед інших категорій тексту. Розглянуто постмодерністський художній дискурс як особливий смисловий осередок інтертекстуальних зв’язків. Виявлено, що інтертекстуальність змінює уявлення про художні тексти як гомогенні структури, натомість запропонувавши їхнє розуміння як гетерогенних структур. ud(In this article intertextuality of postmodern literary discourse in the context of linguo-semiotic studies is viewed. Various scientific approaches in identifying intertextuality as text category which occupies one of central places among other categories of the text are generalized and systematized. Postmodern literary discourse is studied as a peculiar semantic cell of intertextual connections. The paper highlights that intertextuality modifies works of fiction presentation as homogeneousudstructures, offering their understanding as heterogeneous structures in exchange.udPostmodern literary discourse is a unique phenomenon of national and world culture. It is marked by intertextuality in all its possible manifestations. If intertextuality describes the literary text by refusal from the focus on originality, the postmodernism itself as a cultural phenomenon of the literary process exempts the artistic text from overtext determinants, tagging it with an autonomous status and bringing to the fore «death of the author» (Bart 1989) (blurring the category of authorship). Literaryudtexts of postmodernism operate in a particular linguocultural area – in semiosphere of national and world culture: referring to the fund of existing texts, writers of postmodern literature find in it impulses for their own creative work – they create new texts, in which pretexts are transcoded. Intertextual connections provide the unity of the literary text linguistic structure.)