Філософсько-антропологічний вимір феномена комунікації в інтерпретаціях ХХ ст.ud(Philosophical and Anthropological Dimension of the Communication Phenomenon in the 20th Century Interpretation)

摘要

У статті досліджено антропологічний вимір феномена комунікації як гуманістичного чинника в епохуudтехнократизму. Розглянуто філософські теорії комунікації в контексті зміни парадигми: саморозуміння, взаєморозуміння та дискурсивно-наративних практик. Окреслено головні критерії, згідно з якими проаналізовані концепції комунікації віднесено до тієї чи іншої парадигми. Обґрунтовано, що дискурсивно-наративні практики сьогодні є панівною філософською парадигмою у дослідженні феномену комунікації. З’ясовано, що саморозуміння як екзистенційна свобода відкриває людину для Іншого, уможливлюючи інтерсуб’єктивну взаємодію.udНатомість взаєморозуміння слугує досягненню згоди щодо нормативної координації поведінки. Нарація як дискурсивно значуща оповідь спонукає комунікантів до дії.ud(The author studies anthropological dimension of the phenomenon of communication as a humanistic factor inudthe era of technocracy. European integration processes make communication a valuable framework agreement in the construction of ideological orientations. The article highlights the philosophical theory of communication inudthe context of a paradigm shift: self-understanding, mutual understanding and discursive-narrative practices. Theudauthor identifies main criteria by which the concepts of communication under study are related to the particularudparadigm. Existential understanding of communication represents the self-understanding paradigm in which audperson appears as a spiritual being who seeks to know him and others, to get rid of the vanity of the world, claimingudthe freedom in existence. Transition from subjectivity to intersubjectivity means origin in philosophy of communication the paradigm of mutual understanding. Experience of the Other is a goal that is embodied in singleudsocial discourse that aims to reach the consensus. Virtualization of the social human activity leads to changes in the life environment and opens a new meaning of the concept of communication as a process of active interaction,udwhich can lead to positive social change. Network discourses now are identified with social and communicationudnetworks. It is proved that the discursive-narrative practice nowadays is a dominant philosophical paradigm inudthe study of the communication phenomenon. Mutual understanding leads to the consensus on regulatory coordination of human behaviour. Narration as discursively significant story encourages communicators to action.)