У статті розглядаються підходи побудови системи перекладу усномовного сигналу в межах предметних областей. Блок інтерпретації отримує вимовлене речення у вигляді розпізнаної декодером послідовності слів. На виході системи приймається рішення про належність розпізнаної послідовності слів до типу речення, що задає тип смислу. Розпізнавання виконується з урахуванням параметрів, що описують множину можливих варіантів висловів у фразах при спілкуванні. Проаналізовані альтернативні підходи, щодо моделювання обмежень на допустимі послідовності слів у фразах. Описано ймовірнісне оцінювання належності розпізнаної послідовності слів до певного типу речення.
展开▼