У статті за матеріалами діалектних текстів із говорів північноукраїнського наріччя проаналізовано транспозиційні процеси у сфері прислівника як однієї з найрухоміших і найпродуктивніших в історичному розвитку частин мови, зокрема акцентовано увагу на переході адвербіативів у зв’язному мовленні до розряду повнозначних і службових частин мови, а також модальників і вигуків, унаслідок чого відбувається нівелювання, відмирання окремих властивостей прислівника та одночасне накопичення нових характеристик, що призводить до виникнення функціональної міжчастиномовної омонімії; визначено, що прислівники в діалектному тексті найчастіше транспозиціонують до сфери часток, прийменників, дієслів, числівників, значно рідше – сполучників, вигуків, модальників, що зумовлено комунікативними настановами діалектного зв’язного мовлення.
展开▼
