Інтертекстуальність як аспект структурної самоорганізації німецькомовних творів (на прикладі творчості Ф. Дюрренматта)ud(INTERTEXTUALITY AS AN ASPECT OF THE STRUCTURAL SELF-ORGANISATION OF F. DURRENMATT’S WORKS)

摘要

У статті розглядається інтертекстуальний аспект творчості Фрідріха Дюрренматта, становлення літературного та епістолярного діалогів, діалогізму художніх творів. Діалогізм творчості Фрідріха Дюрренматта – цеudелемент текстової та життєвої організації. Інструментом впливу для розв’язання та висвітлення стосунків зі світом автор обрав театр гротеску. Фрідріх Дюрренматт створив складну діалогічну конструкцію гри із читачем.udВисокий рівень інтертекстуальності творчості швейцарського письменника, нетрадиційність викладу створюють ефект полілогу авторського Я та суспільства, головного Я-героя та читачів. ud(The article deals with the intertextuality aspect of works Friedrich Durrenmatt, the forming category of epistolary and literature dialogues, dialogic of fiction. Dialogue of creativity by Friedrich Durrenmatt – it is an element of textual and vital organization. The author has chosen theatre of grotesque as an instrument for solving and scoring problems. Friedrich Durrenmatt has created complicated dialogical construction of games with the reader. The high level intertextuality of works byudSwiss writer, non traditional nature of narration create an effect of polylogue with author and the society, the main hero and readers. All the works of the writer is a continuation and addition of previous arguments, it is polylogue of separate mosaics with only one entity. In this connection, the writer addresses the reader with a request to read carefully between the lines, do not miss the details, read in a strictly fixed sequence. Intertext changes the role of the latter and since that time the reader is a co-author of contents of the work of art. Besides intertext is forming another method of reading that destroys text linearty so long as each intertextual reference is a place for alternative: to go on reading or to apply to the text-primary source, thus the reader behaves as a player. The author is also a player, which besides playing with the addressee is playing with otherudauthors, that is why intertext has some character of competition.)