The concept of captivity in Taras Melnychyk’s poetry

摘要

У статті проаналізовано різні репрезентації концепту «неволя», що може бути інтерпретований як втрата свого простору. Із  цього випливає, що фольклорні мотиви, образи і  навіть міфологічна картина світу в поезії Тараса Мельничука можуть бути потрактовані як засобиudдля осмислення фрагментарності, перверсивності й несамототожності світу. Власне, у його ліриці фольклорна мова долає брак слова, заповнює мовні порожнини, що утворилися як зумовлені насильством розриви у  тканині буття. Зважаючи на  це, концепт неволі в  поезії Тараса Мельничука передано мовою міфу, що описує світ мертвих; таким чином, опозиція руху і неру-udхомості є визначальною. Отже, можна констатувати, що у  ліриці поета встановлюється чітка ієрархічну відповідність, яка в той чи той спосіб дає змогу співвіднести різні рівні свого простору. Таким чином, від тілесної достеменності, заякореності в тіло, що може бути осмислена як найперший рівень упорядкування свого простору, залежить адекватність зовнішньогоudпростору і  тіла як внутрішнього простору, вміщеного в  зовнішній простір навколишнього світу