Епістолярна рецепція інтелігенції кінця XIX – початку XX століть

摘要

У статті проаналізовано епістолярій знакових постатей кінця XIX – початку XX століть. Мета статті полягала у дослідженні епістолярію української інтелігенції з позицій визначення семіотичних засад на основі розкодуванні знаків у листах. Епістоли розширюють межі спілкування інтелігенції, територіально маркують часово-просторову інформацію, транслюють її. Відомо, що освічена людини на покордонні XIX-XX до листування ставилася з особливим пієтетом, довіряючи паперу свої інтелектуальні звершення, духовні прояви, творчі шукання, вираження власного «Я». Аналізуючи епістолярій зазначеного часу простежується становлення не тільки міжособистісних комунікацій, а й прояви мистецьких еволюційних дискурсів в добу раннього модерну.