Із проголошенням Декларації про державний суверенітет (1990 р.) і прийняттям Акта проголошення незалежності (1991 р.) Україна здобула й закріпила в Конституції (1996 р.) суверенне право на існування й формування перспектив свого розвитку. Водночас теоретичне осмислення й методологічне спрямування розвитку України як сучасної незалежної демократичної державиudстає неможливим поза визначенням сутності, цільового призначення та істотних характеристик формування та реалізації політичного лідерства, ідейно-смисловим наповненням якої виступає широкий спектр предметності, альтернативний характер її розкриття, об'єктивації і практичного втілення. Зазначений процес ускладнюють суперечливі й неоднозначні зміни, що трансформують сформовані статичні норми і причинно-наслідкові зв'язки, змінюючи цю природу на динамічну. Як наслідок, змінюються й традиційні наукові уявлення про взаємозв'язок держави, суспільства та сучасного політичного середовища.
展开▼
