Бронхіальна астма в кінці минулого століття стала однією з найбільш поширених патологій людства. Клінічні прояви хвороби були відомі лікарям давно, описи характерних нападів були зроблені більше 3 тисяч років назад, коли знаменитий медик ван Гельмонт вперше пов'язав це захворювання з димом і дратівливими речовинами, проте вперше увагу лікарських товариств хвороба привернула в роки першої світової війни [1,71]. Механізм смерті пов'язували з призначенням наркотичних речовин. Наступна хвиля наростаючої поширеності бронхіальної астми збіглася з періодом Другої світової війни. Хвороба стала досягати 1% серед всієї популяції, реєструвалося все більше хворих з тяжким перебігом хвороби , що спонукало до пошуку нових, більш ефективних методів лікування, так у клінічну практику увійшли симпатоміметики та системні стероїдні препарати [2,5]. Кінець 60-х років відзначений створенням нової генерації антиастматичних препаратів, але стримати поширеність хвороби не вдавалось. Систематичні епідеміологічні дослідження останніх 25 років показали, що астма досягла рівня 5-10% серед дорослого населення, а серед дітей практично 10-14% [7,13].udСьогодні астма являє економічну, соціальну та медичну проблему. Соціальна значимість БА визначається не кількістю осіб з цим діагнозом, а її місцем у загальній патології людини [8,20]. Вона порівнянна з такими захворюваннями як тиреотоксикоз, діабет, виразкова хвороба, ГЕРХ й обумовлює 1,4% всіх госпіталізацій, 1,5% всіх інвалідів, 0,2% загальної смертності населення. У загальному БА скорочує тривалість життя у чоловіків на 6,6 років а жінок - на 13,5 років. Світова медична спільнота робить інтенсивні спроби вироблення єдиних підходів до діагностики та лікування цієї патології [9,18]. Створені рекомендації Європейського респіраторного Товариства, Американської Академії алергології та клінічної імунології. Останнім, найбільш повним і сучасним, є рекомендаційний документ ВООЗ під назвою "Global Initiative for Asthma" (Глобальна ініціатива по астмі), опублікований в 1993 р [16,19]. udУ наш час суттєвим у діагностиці бронхіальної астми є одночасне поєднанні класичних симптомів з різними позабронхіальними, такими як печія, відрижка повітрям, біль за грудиною, гіперсалівація під час сну, тяжкість в епігастральній ділянці, кашель на тлі диспепсії та інше [22,70]. Данні симптоми характеризують часте поєднанні БА та ГЕРХ, що має важливе значення в діагностиці даних захворювань та у підходах до лікування [29,66].udВ останні роки увага до цієї проблеми істотно підвищилась, однак, до теперішнього часу особливості ураження ШКТ при БА недостатньо досліджені як пульмонологами, так і гастроентерологами та єдиний погляд на механізми розвитку та підходи до лікування відсутні [61,68,73]. Домінує думка про те, що в більшості випадків патологія гастродуоденальної системи патогенетично не пов'язана і лише 25% захворювань мають патогенетичний зв'язок з БА [45,52,60,77]. Такий підхід не враховує тісне взаємовідношення слизових дихальної системи та верхнього поверху шлунково-кишкового тракту, об'єднаних спільним ембріональним розвитком, кровопостачанням, нейрогуморальним забезпеченням, що мають єдину імунологічну основу, яка обумовлює морфологічну схожість і універсальність будови та реакцій [41,78]. Нерідко переважання клінічних симптомів, характерних для бронхіальної астми (виникнення нападів задухи, що супроводжуються вимушеним положенням хворого, утрудненням видиху, появою блідості особи з синюшним відтінком, здуттям шийних вен і грудної клітки, обмеженням дихальних екскурсій, напругою м'язів шиї і м'язів черевного преса, появою і посиленням кашлю з відходженням мокротиння або без неї, почастішання пульсу і т. д.), «затушовує» клінічну симптоматику супутніх уражень шлунково-кишкового тракту, зокрема клінічну картину ГЕРХ. Тому необхідно приділяти достатню увагу ретельному обстеженню хворих, що страждають бронхіальною астмою [24,38,57,71]. Отже, дана тема є досить актуальною для дослідження та винайдення оптимального лікування комбінованої патології [26,49].
展开▼
