У статті розглядається проблема готовності студентської молоді до самоосвітньої діяльності. На підґрунті теоретичного аналізу наукових джерел виокремлюються психологічні характеристики особистості, що можуть слугувати підґрунтям розвитку її готовності до самоосвітньої діяльності: внутрішня мотивація учіння, мотиви навчання у закладі вищої освіти, потреба у пізнанні, ставлення до освіченості, пізнання та розвитку як важливих цінностей, рівень загальних розумових здібностей, рівень розвитку організаторських/організаційних здібностей, рівень рефлексії та осмисленості життя.Констатовано, що у половини досліджуваних спостерігаються досить високі показники рівня готовності до самоосвітньої діяльності, у більшості решти вони середні, і у невеликої частини досліджуваних – низькі. Найпопулярніші мотиви навчання студентів у ЗВО: «стати висококваліфікованим спеціалістом», «набути глибоких та міцних знань», «забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності». При цьому, із підвищенням рівня готовності до самоосвітньої діяльності набуває все більшої популярності мотив «отримати інтелектуальне задоволення». Обґрунтовується наявність слабкого статистично значущого зв’язку показника готовності досліджуваних до самоосвітньої діяльності із внутрішньою мотивацією учіння і дуже слабкого – з потребою у пізнанні, ставленням до пізнання як цінності, організаторськими/організаційними здібностями, рефлексією та осмисленістю життя. Така тіснота зв’язку розцінюється як показник відносної незалежності готовності до самоосвітньої діяльності від інших (мотиваційних, інтелектуальних, рефлексивних) психологічних характеристик особистості.Виявлено групи досліджуваних за мірою зв’язку рівня розвитку їхніх психологічних характеристик та готовності до самоосвітньої діяльності та виокремлено на цій підставі типи готовності студентської молоді до самоосвітньої діяльності: продумано-організований, що підтримується внутрішньою мотивацією навчання; орієнтований на загальножиттєві цінності; інтелектуальний (що поєднується з більш високою, ніж в інших типах, готовністю до самоосвітньої діяльності); рефлексивний. Зазначається, що врахування зазначених типів у розробці системи заходів оптимізації розвитку готовності студентської молоді до самоосвітньої діяльності складає перспективу досліджень даного напряму.
展开▼
