У статті проаналізовано проблеми вугільної галузі, які набули ще більшої гостроти у зв’язку з подіями на сході країни, зазначено, що людство ще не вичерпало усіх можливостей використання вугілля. У вугільній галузі навіть проекти технічного переоснащення одного очисного вибою через високу вартість гірничошахтного устаткування потребують дуже значних коштів. Обґрунтовано, що для вугільної галузі саме публічно-приватне партнерство (із залученням широкого кола зацікавлених мешканців громад шахтарських міст) може зробити можливим впровадження великих проектів інноваційного розвитку вугледобувних підприємств, бо держава не в змозі вкладати кошти в інноваційний розвиток вугільної галузі, а у самих вугледобувних підприємств бракує коштів для фінансування інновацій. Але для цього в країні потрібні певні зміни у законодавчих актах України, а саме: внесення певних змін до Закону України «Про державно-приватне партнерство», прийняття Закону України «Про венчурні фонди» та «Про венчурний бізнес в Україні». У статті обґрунтовано, що для інвестування великих інноваційних проектів доцільне застосування саме акціонерного краудінвестингу як найбільш сучасного виду публічно-приватного партнерства. Для того щоб інноваційна політика розвитку вугільної галузі сприяла створенню високопродуктивних, рентабельних, екологічних і диверсифікованих вугільних виробництв, розвитку територій, на яких знаходяться вугледобувні підприємства, треба прийняти Закон України «Про краудфандинг (краудінвестинг)» і розробити нормативно-методичні положення щодо краудінвестингу у вугільній галузі.
展开▼