ХХ століття проходило під знаком розпаду імперій і нищівної udкритики колоніалізму. Особливо активними критиками були udмарксисти, в тому числі й з „соціалістичного табору”. Помітне udмісце у цьому хорі належало Китаю і СФРЮ, які користувалися udвеликим авторитетом в країнах „третього” світу. Але вже udнемає ні „соціалістичного табору”, ні СРСР, ні СФРЮ, а в Китаї udактивізуються національно-визвольні ідеї серед тибетців, уйгурів udта інших національних меншин. Усе це є наслідком краху міфу udпро „єдині соціалістичні нації”, проявом процесів, відображених udв „капіталістичних” і „соціалістичних” конституціях у udстаттях про право націй на самовизначення; сьогодні це право udє звичайною нормою міжнародного права. Отже національне udпитання в соціалістичних державах залишається актуальним udі потребує теоретичного осмислення.
展开▼