Деталізація зображуваного розглядається в статті як одна із характерних особливостей стилю письменника. Автор зосереджує увагу на звукових і кольорових деталях гоголівської поеми «Мертві душі» та на їх функціях у тексті твору, простежує майстерність Гоголя у використанні звукопису та колористики. На прикладі першого тому «Мертвих душ» ілюструється тенденція до переважання білих, чорних і сірих відтінків, до змішання різних звуків і фарб. Серед функцій звукових і живописних деталей виокремлюються функції характерристики персонажів, конкретизації часу і місця дії, створення фону, на якому вона відбувається.
展开▼
