У статті звертається увага на обставину, що багато географічних назв Білорусі в польській мові передаються формами, які за своїм звучанням ближчі до українських назв цих об’єктів, ніж до білоруських відповідників. Причину цього явища автор бачить у першочергово українському (галицькому) походженні руської мови Великого князівства Литовського та існуванні особливої нормативної чи зразкової вимови цією мовою на всьому просторі ВКЛ, яка за традицією зберегла особливості української вимови також у період, коли діалектна основа канцелярської мови ВКЛ у цілому перемістилася вже на північ, на білоруські землі в області Вільни.
展开▼