Особливості політики тимчасового уряду в Росії щодо Католицької Церкви латинського і східного обрядів

摘要

За роки Православні церкви України, Українська Греко-католицька церква пройшли складний шлях від відкритої конфронтації до розуміння необхідності мирного співіснування або й співпраці. Проте присутність на українській конфесійній карті церков московської та ватиканської юрисдикції продовжує залишатися джерелом напруги. З цієї причини вивчення історичного досвіду відносин «держава – релігія – суспільство» не втрачає своєї актуальності й вимагає уваги дослідників. Політика конфесійної толерантності, яку проводив Тимчасовий уряд, здавалося, була повторена в Російській Федерації (РФ) у 90-х роках минулого століття. Однак, на сучасному етапі Російська Православна Церква (РПЦ) прагне повернути своє колишнє становище домінуючої конфесії, що знаходить розуміння і підтримку в державних колах Російської Федерації. Близькість стосунків з владою для РПЦ в історичний період оберталася чималими втратами, які безпосередньо стосувалися якісного наповнення її церковних інституцій та кадрового потенціалу, були причиною міжцерковних конфліктів та загострень відносин на міжнародному рівні.