The model of empirical research of communicative practices of self-consciousness development as a factor of civic and national self-identification of youth

摘要

Вихідними теоретико-методологічними засадами емпіричного досліджен¬ня комунікативних практик розвитку самосвідомості особистості як чинника громадянської та національної самоідентифікації молоді визначено такі твердження: комунікація є смисловим “відтворенням” суспільства, а смисл – основою комунікативних практик; комунікативні практики репрезентують систему смислів, що визначає образ соціальної реальності загалом та суспільно-політичної зокрема; практики є засобом набуття та репрезентації громадянської та національної ідентичності, механізмом самоідентифікації. Обґрунтовано модель емпіричного дослідження, яка, охоплюючи когнітивний, емоційний та ціннісно-мотиваційний аспекти, утворює трикомпонентну структуру (комунікативні практики самопізнання, практики самоставлень, практики саморегуляції); презентує показники комунікативних практик розвитку самосвідомості особистості як чинника громадянської та національної самоідентифікації молоді та визначає методи їх вивчення. Обстоюється думка про доцільність залучення ресурсів якісної методології до конструювання інструментарію дослідження.