Обґрунтовано, що сучасний інституційний і країновий університетський потенціал найвищої досконалості, його змістові та методологічні особливості адекватно характеризують параметри (індикатори) за провідними міжнародними рейтингами «Таймс» і «Шанхайський». Відповідну репрезентативну вибірку інституційних і країнових носіїв такого потенціалу становлять перші заклади вищої освіти п’яти розвинутих країн (США, Сполучене Королівство, Швейцарія, Канада та Японія) кожного рейтингу або сукупно за обома рейтингами сім закладів (Каліфорнійський інститут технології, Гарвардський університет, Університет Оксфорда, Університет Кембриджа, Швейцарський федеральний інститут технології Цюріха, Університет Торонто та Університет Токіо) і топ-заклади зазначених країн на 1−100 рангових позиціях. З використанням основних індикаторів двох рейтингів здійснено опис профілів найвищого університетського потенціалу інституційної та країнової модальностей, оцінено роль, величину та динаміку рейтингових змін кожного з індикаторів. З’ясовано, що характерною рисою цих профілів є потужна дослідницька діяльність. Зроблено висновок, що для модернізації національної вищої школи, забезпечення конкурентоспроможної якості підготовки фахівців на всіх (бакалаврському, магістерському, докторському і постдокторському) освітньому рівнях насамперед слід усебічно розвивати дослідницько-інноваційну складову діяльності закладів. Це відповідатиме типу світового прогресу та особливостям профілю найвищого університетського потенціалу, змісту і методології передової вищої освіти.
展开▼
