Освітня євроінтеграція України потребує прояснення змісту мультикультурних викликів, способів їх інтерпретації та теоретичної верифікації можливих відповідей на них. В такому контексті порушувалися питання співставлення і співвіднесення культур, межі прийняття культури Іншого; проблема толерантності як визнання Іншого; діалогу, що набуває форми політики визнання. Було зазначено, що Україна має власний унікальний досвід мультикультурного суспільства і власну традицію мультикультурної освіти. Були висловлені застереження проти перетворення мультикультуралізму на ярмарок етнічних цінностей та традицій. Акцентувалося на необхідності саме творчої відкритості України «досвіду Іншого», зокрема і досвіду мультикультурної освіти. Головне, що визначає мультикультурність – це режим чутливості до значущих культурних відмінностей. Було підкреслено, що діалогічно організоване громадянське суспільство деліберативної демократії практикує не статичний, гетоподібний, а інтерактивний і динамічний мультикультуралізм. Засадничим для мультикультурної освіти має бути формування багатовимірної відповідальності за створення глобальної культури миру в рамках глобальних культурних та інституційних структур.
展开▼
