Із розвитком мандрівництва, набуттям ним більш організованих форм, найрозвинутішою, найширокомасштаб-нішою з яких є туризм, набуває актуальності необхідність його філософського осмислення. У межах дослідження розглянуто екзистенційний статус сучасної особистості – людини-мандрівника (homo viator), показано колізії та суперечності на шляху екзистенційно-особистісного оновлення. Останнє відбувається в намаганні «розсунути видноколо» власного буття, вийшовши за межі добре відомого, в інший вимір, що покликаний задовольнити на-гальну людську потребу комунікативного оновлення, водночас відкриваючи все нові й нові горизонти «полісутнісного homo».
展开▼
